Найважливішим завданням першої допомоги є організація швидкої, безпечної, обережної доставки хворого або потерпілого до лікувальної установи. Заподіяння болю під час транспортування сприяє погіршенню стану потерпілого, розвитку шоку. Вибір способу транспортування залежить від стану потерпілого, характеру травми або захворювання і можливостей, якими володіє той хто надає першу допомогу.

У містах транспортування здійснюють через станцію швидкої допомоги. У тих випадках, коли неможливо викликати машину швидкої допомоги, транспортування здійснюють за допомогою будь-яких інших транспортних засобів.

Мал.1. Ноші медичні (а) та імпровізовані (б, в)

При відсутності транспорту слід здійснити перенесення потерпілого до лікувальної установи на ношах, в т. ч. імпровізованих (мал. 1). Першу допомогу доводиться надавати і в таких умовах, коли немає ніяких підручних засобів чи часу для виготовлення імпровізованих носилок. У цих випадках хворого необхідно перенести на руках. Одна людина може нести хворого на спині, на руках, на плечі (мал. 2). Перенесення способом «на руках попереду» і «на плечі» (мал. 2 б, в) застосовують у випадках, якщо потерпілий дуже слабкий або без свідомості. Якщо хворий у стані триматися, то зручніше переносити його способом «на спині» (мал. 2 а). Ці способи вимагають великої фізичної сили і застосовуються при перенесенні на невеликі відстані. На руках значно легше переносити удвох (мал. 4).

Мал. 2

Значно полегшує перенесення на руках або носилках носилкова лямка (мал. 3 б).  При неможливості самостійного пересування потерпілого і відсутності помічників можливе транспортування волоком на імпровізованій волокуші — на брезенті, плащ-накидці (мал. 3 г).

Мал.3

У ряді випадків хворий може подолати коротку відстань самостійно за допомогою супроводжуючого, який закидає собі на шию руку потерпілого і утримує її однією рукою, а іншою обхоплює хворого за талію або груди (мал. 3 в). Постраждалий вільною рукою може спиратися на палицю.

Мал.4

Потерпілого, що знаходиться в несвідомому стані, найбільш зручно переносити способом «один за одним» (мал. 4 а). Якщо хворий у свідомості і може самостійно триматися, то легше переносити його на «замку» з 4 рук (мал. 4 в). Якщо постраждалого потрібно додатково підтримати  використовують «замок» з 3 рук, а однією вільною один з рятівників може підтримувати потерпілого (мал. 4 б).

Таким чином, в найрізноманітніших умовах можна організувати тим чи іншим способом транспортування потерпілого. Провідну роль при виборі засобів транспортування та положення, в якому хворий буде перевозитися або переноситися, грають вид і локалізація травми або характер захворювання. Для запобігання ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити в певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильно створене положення рятує життя пораненого і, як правило, сприяє якнайшвидшому його одужанню.

Мал.5

Транспортують поранених у положенні лежачи на спині, на спині з зігнутими колінами, на спині з опущеною головою і підведеними нижніми кінцівками, на животі, на боці (мал. 5). У положенні лежачи на спині транспортують постраждалих з пораненнями голови, ушкодженнями черепа і головного мозку, хребта та спинного мозку, переломами кісток тазу та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати всіх хворих, у яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або несвідомим станом, навіть короткочасним, хворих з гострими хірургічними захворюваннями (апендицит, защемлена грижа, проривна виразка і т.д.) і пошкодженнями органів черевної порожнини.

Мал. 6 Стійка позицsія на боці (відео)

При відсутності свідомості, але за наявності самостійного дихання і пульсу постраждалого краще покласти в стійку позицію на боці (якщо не підозрюється травма хребта і переломи кінцівок) (мал. 6).

Постраждалих і хворих, що знаходяться в несвідомому стані, транспортують у положенні лежачи на животі, з підкладеними під лоб і груди валиками. Таке положення необхідно для запобігання асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати в положенні сидячи або напівсидячи. Необхідно також стежити за правильним положенням носилок при підйомі (головою вперед) та спуску по сходах (ногами вперед).При транспортуванні в холодну пору року треба вжити заходів для попередження переохолодження постраждалого, тому що охолодження майже при всіх видах травм, нещасних випадках і раптових захворюваннях різко погіршує стан і сприяє розвитку ускладнень. Особливої уваги в цьому відношенні вимагають поранені з накладеними кровоспинними джгутами, постраждалі, що знаходяться в несвідомому стані і в стані шоку, з відмороженням.

Інші способи переміщення постраждалих в екстремальних умовах.

Під час транспортування необхідно проводити постійне спостереження за хворим, стежити за диханням, пульсом, зробити все, щоб при блювоті не відбулася аспірація блювотних мас у дихальні шляхи.

Дуже важливо рятівнику своєю поведінкою, діями, розмовами максимально щадити психіку хворого, зміцнювати в ньому впевненість в успішному результаті допомоги.

Принципи черговості евакуації при масових травмах.

Масові травми виникають при землетрусах, автокатастрофах, залізничних аваріях, пожежах, вибухах. Успішне надання першої допомоги в цих випадках залежить від організованості і порядку. Перш за все, необхідно визначити, кому в першу чергу потрібна допомога. Порядок надання її повинен бути наступним: спочатку допомогу надають тим, хто задихається, потім пораненим з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнин, далі — пораненим із значною кровотечею з ран, потім постраждалим, які перебувають в несвідомому або шоковому стані, потім постраждалим із значними переломами і в останню чергу — особам з дрібними пораненнями і переломами.

Постраждалих розподіляють на групи по послідовності евакуації в залежності від тяжкості ушкодження.

До групи постраждалих, що підлягають транспортуванню в першу чергу входять: поранені з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнин, поранені що знаходяться в несвідомому або шоковому стані, з пораненнями черепа, поранені з внутрішньою кровотечею, ампутованими кінцівками, відкритими переломами, опіками.

Група другої черги: постраждалі з закритими переломами кінцівок, поранені зі значними, але зупиненими зовнішніми кровотечами.

Група третьої черги: поранені з незначними кровотечами, переломами дрібних кісток, забоями.

У кожній з цих груп дітей молодшого віку необхідно евакуювати в першу чергу і, якщо дозволяють обставини, разом з матір’ю, батьком або кимось із родичів.

Для перевірки та закріплення знань отриманих у другій лекції пройдіть тест