Порушення цілісності шкіри та нижчележачих тканин в результаті механічного або іншого впливу називаються відкритими ушкодженнями або ранами.
Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються лише шкіра або слизові оболонки, і глибокими, з пошкодженням судин, нервів, внутрішніх органів. Глибокі рани можуть бути непроникаючими та проникаючими, коли ушкоджуються порожнини тіла людини (черевна, грудна порожнини, черепна коробка, суглоби).

Найбільшу небезпеку для життя представляють глибокі проникаючі рани, коли ушкоджуються внутрішні оболонки та органи різних порожнин, насамперед черевної та грудної.

В залежності від механізму утворення розрізняють наступні види ран: різані, колоті, колото-різані, рвані, укушені, рубані, розтрощені, забиті, скальповані, вогнепальні, операційні або хірургічні.

Особливу небезпеку становлять рани від укусів тварин у зв’язку з можливістю передачі зі слиною тварини важких інфекційних захворювань, у тому числі сказу. Колоті рани та їх лікування теж мають певні особливості. Тому  колоті та укушені рани будуть розглянуті окремо.

Всі рани, крім операційних, слід вважати інфікованими, тобто такими, що мають мікробне забруднення!

Поранення часто супроводжуються загальною реакцією організму у вигляді травматичного шоку, обумовленого інтенсивним болем і кровотечею. Безпосередньо після поранення найбільш небезпечними для життя є кровотечі, а в більш пізні терміни — розвивається в рані інфекція аж до розвитку грізних ускладнень — сепсису чи правцю.

При пораненнях перша допомога полягає в вирішенні двох завдань:

Перше завдання — зупинка кровотечі будь-яким з можливих способів! Причиною більшості смертей при пораненні є гостра крововтрата!

Друге завдання — захист рани від забруднення та інфікування! Правильна обробка рани охороняє її від ускладнень, більш ніж вдвічі прискорюючи її загоєння!

І. ЗУПИНКА КРОВОТЕЧІ

Кровотечі в залежності від виду ушкоджених судин бувають артеріальні, венозні, капілярні, паренхіматозні. Розрізняють зовнішні та внутрішні кровотечі, в залежності від того куди відбувається крововилив — назовні чи у порожнини, органи, тканини тіла людини. Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна (критична, катострофічна).

Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, поштовхами, одночасно із поштовхами серця.

При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня.

Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

NB! Для розрізнення артеріальної та венозної кровотечі найменше уваги звертайте на колір крові — неспеціалісту тут буде важко зорієнтуватись. Головну увагу  зверніть на струмінь, яким вона витікає!

Надають першу медичну допомогу при зовнішній кровотечі в залежності від її виду та швидкості.

NB! Основний механізм зупинки зовнішньої кровотечі — тиск на судини!

При наданні першої медичної допомоги зупинку зовнішньої кровотечі здійснюють одним із таких способів:

1. капілярну кровотечу зупиняють прямим тиском на рану;
2. венозну кровотечу зупиняють прямим тиском на рану, підняттям кінцівки вище рівня серця, тугою (тиснучою, давлячою, компресійною) пов’язкою;
3. артеріальну кровотечу тимчасово зупиняють прямим тиском на рану, з подальшим терміновим накладенням  джгута або його імпровізованого аналога, або методом згинання кінцівки.

NB! На більшості курсів з ПМД для тимчасової зупинки артеріальної кровотечі пропонується метод пальцьового притиснення артерії вище місця її ушкодження. Цей метод є досить ефективним при досконалому володінні ним, але метод прямого тиску на рану є більш швидким та простим у засвоєнні та застосуванні. До того ж в реальних ситуаціях непрофесійні рятівники можуть витрачати занадто багато часу для спроби застосування методу пальцьового притиснення артерії, що може вести до невиправданої і небезпечної затримки допомоги. Наш курс не викладає метод пальцьового притиснення артерії в якості обов’язкової вмілості непрофесійного рятувальника. Але всі зацікавленні в оволодінні цим методом, можуть зробити це на нашій спеціальній сторінці.

1. 1. Прямий тиск на рану здійснюють для зупинки капілярної кровотечі протягом 3-5 хвилин. Між тиснучою рукою і раною повинна обов’язково міститися тканинна стерильна прокладка. (Бинт, марлевий тампон, чиста носова хустка, тощо). Незначні капілярні кровотечі можуть зупиняються самі. При венозних, артеріальних та змішаних кровотечах прямий тиск на рану здійснюється як тимчасовий засіб для попередження крововтрати. В цей час йде пошук засобів для більш стабільного зупинення кровотечі (прев’язувального матеріалу для тиснучої пов’язки, джгута і т.д.). За можливості тиск на рану має здійснювати сам постраждалий.
   2. Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки капілярної, венозної кровотечі. Артеріальна кровотеча з дрібних артерій також зупиняється цим способом. Туга пов’язка повинна мати такі шари, починаючи знизу: 1) стерильна бинтова серветка; 2) шар вати; 3) круговий хід бинта. Добре мати для цього індивідуальний перев’язувальний пакет, який вже містить всі зазначені шари.
   3. Накладення джгута здійснюється в разі ушкодження крупніших артерій, а тим більше магістральних, коли туга пов’язка не здатна зупинити кровотечу. В разі відсутності джгута накладається імпровізований джгут-закрутка або кровотеча зупиняється згинанням кінцівки. Кровотеча з рани при цьому контролюється прямим тиском на рану або пальцьовим притисненням.
      

      Правила накладання гумового джгута Есмарха:
      1) За можливості підніміть пошкоджену кінцівку, для того, щоб викликати відтік венозної крові. Визначте місце накладення джгута 5-7 см вище рани.

      2) Підкладіть під місце накладення джгута матерію або край одягу. Категорично забороняється накладення джгута Есмарха безпосередньо на шкіру людини,

      3) Сильно розтягніть джгут Есмарха і виконайте дуже тугий перехресний перший тур навколо кінцівки. Саме цей перший тур повинен зупинити кровотечу.

      4) Подальші тури виконуйте з меншим натягом тим кінцем джгута, яким ви зробили перехрест. Не можна перехрещувати подальші тури, щоби між ними не защемити складку шкіри, що може призвести до її некрозу.

      5) Зробіть таким чином 3-4 тури. Зафіксуйте джгут.

      6) Запишіть час його накладення.

      Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки шириною не менше 4-5 см. Дуже зручно використовувати з цією метою трикутну хустину або пластову хустку. Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м’якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав’язують нековзаючим (пластовим) вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом. Після накладення на кінцівку джгута або закрутки рану закривають стерильною пов’язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Не закривайте пов’язкою сам джгут! Можна записати час на клаптику паперу і прикріпити його до пов’язки останніми обертами бинта або засунути під джгут. Загальні рекомендації по тривалості перебування джгута на кінцівці літом не більше, ніж 2 години. У холодну пору року 1-1,5 години.  Зимою кінцівку обов’язково утеплити.При кровотечах з кінцівок для профілактики виникнення або посилення шокового стану необхідно знерухомити кінцівку та не допускати переохолодження постраждалого.

      Детальніше про накладання  штатних та імпровізованих кровоспинних джгутів у військових умовах.

Джгут повинен бути помітним на хворому!

4. Метод максимального згинання кінцівки з її фіксацією в цьому положенні застосовується щоби зупинити артеріальну кровотечу при пораненнях кінцівок. Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою) (рис. 1-в). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі (рис. 1-а). На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні (рис. 1-г). Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати (рис. 1-б).

Внутрішня кровотеча.

У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.  Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров’ю, важко дихає, це свідчить про кровотечу в легенях. Очікуючи на госпіталізацію, потерпілого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. При цьому йому забороняється говорити и рухатись. Періодично можна давати пити холодну, злегка підсолену воду і ковтати шматочки льоду. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров’ю. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легенів, але ноги згинають у колінах. При значній крововтраті тілу потерпілого надають такого положення, при якому голова для її нормального кровопостачання має бути дещо нижче тулуба.

Більш детально методи зупинки кровотечі представлені в Лекції 7. Зупинка кровотечі розділу Тактична медицина.

ІІ. ЗАХИСТ РАНИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ТА ІНФІКУВАННЯ

Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.

При накладенні пов’язки на рану необхідно в першу чергу обробити шкіру навколо рани марлею або ватою, змоченими антисептичною речовиною (йод, зеленка, 3% розчин перекису водню, тощо), не допускаючи потрапляння подразнюючих засобів у рану. Видалити при цьому з поверхні шкіри землю, обривки одягу, інші чужорідні об’єкти.

Кожний рятівник повинен володіти технікою накладення пов’язок. Правильно накладена пов’язка не тільки естетично виглядає, вона ще й ефективно виконує функцію, до якої призначена, в той час як неправильно зроблена пов’язка швидко слабшає, сповзає, порушує кровообіг, викликає біль.

Навчитися техніки ефективної перев’язки ви зможете вивчивши матеріали розділу «Накладення пов’язок».

А поки що давайте ознайомимося з ранами, які не схожі, на ті, що розглядалися в цій темі. Отже «Колоті та укушені рани».