— Рани і кровотечі

Порушення цілісності шкіри та нижчележачих тканин в результаті механічного або іншого впливу називаються відкритими ушкодженнями або ранами.
Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються лише шкіра або слизові оболонки, і глибокими, з пошкодженням судин, нервів, внутрішніх органів. Глибокі рани можуть бути непроникаючими та проникаючими, коли ушкоджуються порожнини тіла людини (черевна, грудна порожнини, черепна коробка, суглоби)

Найбільшу небезпеку для життя представляють глибокі проникаючі рани, коли ушкоджуються внутрішні оболонки та органи різних порожнин, насамперед черевної та грудної.

В залежності від механізму утворення розрізняють наступні види ран: різані, колоті, колото-різані, рвані, укушені, рубані, розтрощені, забиті, скальповані, вогнепальні, операційні або хірургічні.

Особливу небезпеку становлять рани від укусів тварин у зв’язку з можливістю передачі зі слиною тварини важких інфекційних захворювань, у тому числі сказу. Колоті рани та їх лікування теж мають певні особливості. Тому  колоті та укушені рани будуть розглянуті окремо.

Всі рани, крім операційних, слід вважати інфікованими, тобто такими, що мають мікробне забруднення!

Поранення часто супроводжуються загальною реакцією організму у вигляді травматичного шоку, обумовленого інтенсивним болем і кровотечею. Безпосередньо після поранення найбільш небезпечними для життя є кровотечі, а в більш пізні терміни — розвивається в рані інфекція аж до розвитку грізних ускладнень — сепсису чи правцю.

При пораненнях перша допомога полягає в вирішенні двох завдань:

Перше завдання — зупинка кровотечі будь-яким з можливих способів! Причиною більшості смертей при пораненні є гостра крововтрата!

Друге завдання — захист рани від забруднення та інфікування! Правильна обробка рани охороняє її від ускладнень, більш ніж вдвічі прискорюючи її загоєння!

І. ЗУПИНКА КРОВОТЕЧІ

Кровотечі в залежності від виду ушкоджених судин бувають артеріальні, венозні, капілярні, паренхіматозні. Розрізняють зовнішні та внутрішні кровотечі, в залежності від того куди відбувається крововилив — назовні чи у порожнини, органи, тканини тіла людини. Також кровотечі поділяють за швидкістю крововтрати: незначна, середня, тяжка, профузна.

Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, поштовхами, одночасно із поштовхами серця.

При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. При піднятті кінцівки догори кровотеча зменшується або зупиняється.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня.

Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.

NB! Для розрізнення артеріальної та венозної кровотечі найменше уваги звертайте на колір крові — неспеціалісту тут буде важко зорієнтуватись. Головну увагу  зверніть на струмінь, яким вона витікає!

Місця зупинки артеріальної кровотечі

Рис. 1. Місця зупинки артеріальної кровотечі
1- скронева артерія;
2 — зовнішня щелепна артерія;
3 — сонна артерія;
4 — підключична артерія;
5 — пахвова артерія;
6 — плечова артерія;
7 — променева та ліктьова артерія;
8 — стегнова артерія;
9 — підколінна артерія;
10 — артерія стопи.

При наданні першої медичної допомоги здійснюють тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі одним із таких способів:

1. накладають тугу пов’язку;

2. притискують пальцем магістральну судину вище місця кровотечі;

3.  притискують і максимально згинають кінцівку;

4. накладають кровоспинний джгут.

1. Накладання тугої пов’язки — найпростіший спосіб зупинки капілярної, венозної кровотечі. Артеріальна кровотеча з дрібних артерій також зупиняється цим способом. Туга пов’язка повинна мати такі шари, починаючи знизу: 1) стерильна бинтова серветка; 2) шар вати; 3) круговий хід бинта. Добре мати для цього індивідуальний перев’язувальний пакет, який вже містить всі зазначені шари.

2. В разі ушкодження крупніших артерій, а тим більше магістральних, туга пов’язка не здатна зупинити кровотечу. В цьому випадку накладається джгут або кровотеча зупиняється згинанням кінцівки. Але перед тим часто буває необхідним тимчасове припинення крововтрати, що досягається притисненням артерії пальцями до кісток або поверхні суглобів.  Притискання проводиться не в рані, а вище — ближче до серця, перед накладанням джгута або тугої пов’язки.  Зручність пальцьового притиснення артерій полягає в швидкості цього способу тимчасової зупинки кровотечі.

Щоби добре оволодіти методом пальцьового притискання артерій теоретичної підготовки ніколи не буває достатньо! Щоби впевнено діяти в разі надзвичайної ситуації необхідно оволодіти практичними навичками на пластових вишколах, в наших навчальних центрах або самостійно, практикуючись у затисненні відповідних артерій до зникнення пульсу нижче місця затиснення.

Щоб уміло й швидко зупинити кровотечу цим способом, потрібно добре знати місця притискання артерій. Знаходять артерію за пульсом, притискають її до найближчих кісток вище місця поранення, до припинення пульсу і зупинки кровотечі.

Пальцьове притиснення артерії

Рис. 2. Пальцьове притиснення артерії
1 — притиснення променевої і радіальної артерії при пораненні долоні;
2 — притиснення скроневої артерії;
3 — притиснення зовнішньої щелепної артерії;
4 — притиснення сонної артерії;
5 — притиснення плечової артерії.

Коли поранено обличчя, слід притиснути такі судини:

на лобі — скроневу артерію притискують двома-трьома пальцями на рівні вушної раковини, попереду від неї на відстані 1-2см (рис.2-2);

якщо рана на підборідді або щоці — зовнішня щелепна артерія притискається великим пальцем в точці, розташованій між підборіддям і кутом нижньої щелепи, дещо ближче до останнього (рис.2-3);

при пораненні шиї або голови — сонну артерію натискаючи на передню поверхню шиї пораненого великим пальцем своєї руки збоку від його гортані, обхопивши іншими пальцями бічну і задню поверхню його шиї. Якщо рятувальник знаходиться позаду пораненого, то притиснення сонної артерії відбувається натисканням на передню поверхню шиї збоку від гортані чотирма пальцями, тоді як великий палець обхоплює задню поверхню шиї потерпілого (рис 2-4).

Для того, щоб зупинити артеріальну кровотечу при високих пораненнях плеча, пахвову артерію притискають до голівки плечової кістки. Для цього слід покласти одну руку на плечовий суглоб потерпілого і, утримуючи суглоб в нерухомому стані, чотирма пальцями іншої руки з силою натиснути на пахвову западину пораненого по лінії, ближче до передньої межі западини (лінія передньої межі зростання волосся пахвової западини, по Н. І. Пирогову) (Рис. 1-5).

При кровотечах у ділянці плеча і плечового пояса, потрібно притиснути підключичну артерію до першого ребра в надключичній ямці або пахвову артерію — до плечової кістки в підпахвовій ямці (рис 1-4).

При пораненнях плеча, передпліччя і кисті для зупинки артеріальної кровотечі робиться пальцьове притиснення плечової артерії. Для цього рятувальник, вставши обличчям до пораненого, обхоплює своєю рукою його плече так, щоб великий палець розташовувався у внутрішнього краю двоголового м’яза плеча. При натисканні великим пальцем в такому положенні плечова артерія неминуче виявиться притиснутою до плечової кістки. Якщо рятувальник знаходиться позаду потерпілого, то він кладе чотири пальці руки на внутрішній край двоголового м’яза плеча, а великим пальцем обхоплює задню і зовнішню поверхню плеча; при цьому притиснення артерії здійснюється тиском чотирьох пальців (рис. 2-5).

При кровотечах із ран стегна, гомілки і стопи притискають стегнову артерію в паховій області до кісток тазу. З цією метою рятувальник повинен натиснути великими пальцями обох рук на пахову область потерпілого, дещо ближче до внутрішнього краю, де ясно промацується пульсація стегнової артерії. Притиснення стегнової артерії вимагає значної сили, тому його рекомендується робити також чотирма разом складеними пальцями однієї руки при натисканні на них іншою рукою (рис1-8).

Рис. 3. Зупинка кровотечі згинанням кінцівки
а) кровотеча з передпліччя;
б) кровотеча з плеча;
в) кровотеча з гомілки;
г) кровотеча зі стегна.

3. Щоби зупинити кровотечу при пораненнях кінцівок можна максимально зігнути кінцівку і зафіксувати її в цьому положенні. Наприклад, якщо поранено гомілку, в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі і в такому положенні затягують її ременем (бинтом, рушником, косинкою) (рис. 3-в). Так само, при пораненні передпліччя, руку згинають і фіксують у ліктьовому суглобі (рис.3-а). На верхню частину стегна накласти джгут неможливо. Тому ватно-марлевий валик кладуть у пахову ділянку, стегно максимально притискають до живота і закріплюють у такому положенні (рис. 3-г). Якщо рана у ділянці пахви або верхньої частини плеча біля плечового суглоба, то потрібно якнайдалі завести руку назад, притиснути до спини і зафіксувати (рис. 3-б).

4. Джгут для зупинки крові застосовують при сильній артеріальній кровотечі з поранених кінцівок. Його накладають вище рани і якомога ближче до неї (на відстані 5-7 см від рани).  Не можна накладати джгут у середній третині плеча через небезпеку перетискання нерва і розвитку згодом паралічу руки. Місце, де накладається джгут, спочатку захищають одягом, рушником, ватно-марлевою пов’язкою або іншими матеріалами. Потім дуже розтягують гумовий джгут, роблять ним навколо попередньо піднятої кінцівки кілька ходів від периферії до центру і кінці фіксують гачком. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча припиняється, пульс затихає і кінцівка блідне. Якщо джгута немає, то для зупинки кровотечі треба вміти використовувати закрутку, яку можна зробити з будь-якої достатньо міцної тканини, тасьми, стрічки,. Дуже зручно використовувати з цією метою трикутну хустину або пластову хустку . Як і при накладанні джгута, місце накладання закрутки захищають м’якою прокладкою (ватою, одягом). Закрутку намотують на кінцівку, кінці зав’язують нековзаючим (пластовим) вузлом. У кільце, що утворилося, вставляють палицю і закручують, поки не припиниться кровотеча. Після цього палицю фіксують бинтом або іншим способом .

Наклавши на кінцівку джгут або закрутку, рану (не джгут!) закривають стерильною пов’язкою і на ній позначають час накладання джгута або закрутки. Можна записати час на клаптику наперу і прикріпити його до пов’язки останніми обертами бинта або засунути під джгут.

Влітку джгут накладають на кінцівку не більше, ніж на годину, взимку — на півгодини. При потребі залишити джгут ще на деякий час, потрібно, притиснувши пальцями відповідну артерію, ослабити джгут. Коли кінцівка порожевіє і потепліє, джгут знову затягують. Усього джгут накладається не більше, ніж на 2 години. У холодну пору року кінцівку із джгутом слід утеплити.

Джгут повинен бути помітним на хворому!

Внутрішня кровотеча.

У разі появи перших ознак внутрішньої кровотечі: раптової блідості обличчя, збліднення і похолодання кистей і стоп, почастішання пульсу, запаморочення, шуму у вухах, холодного поту — постраждалого слід негайно відправити до лікувальної установи. Якщо є можливість, до тієї ділянки тіла, де підозрюється внутрішня кровотеча, потрібно прикласти гумовий міхур з льодом чи холодною водою.  Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров’ю, важко дихає, це свідчить про кровотечу в легенях. Очікуючи на госпіталізацію, потерпілого кладуть у напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес. При цьому йому забороняється говорити и рухатись. Періодично можна давати пити холодну, злегка підсолену воду і ковтати шматочки льоду. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням темно-червоною кров’ю. Положення потерпілому забезпечується те саме, що й при кровотечі з легенів, але ноги згинають у колінах. При значній крововтраті тілу потерпілого надають такого положення, при якому голова для її нормального кровопостачання має бути дещо нижче тулуба.

ІІ. ЗАХИСТ РАНИ ВІД ЗАБРУДНЕННЯ ТА ІНФІКУВАННЯ

Основний засіб профілактики ускладнень при наданні першої медичної допомоги — якнайшвидше накладання на рану стерильної пов’язки.

При накладенні пов’язки на рану необхідно в першу чергу обробити шкіру навколо рани марлею або ватою, змоченими антисептичною речовиною (йод, зеленка, 3% розчин перекису водню, тощо), не допускаючи потрапляння подразнюючих засобів у рану. Видалити при цьому з поверхні шкіри землю, обривки одягу, інші чужорідні об’єкти.

Кожний рятівник повинен володіти технікою накладення пов’язок. Правильно накладена пов’язка не тільки естетично виглядає, вона ще й ефективно виконує функцію, до якої призначена, в той час як неправильно зроблена пов’язка швидко слабшає, сповзає, порушує кровообіг. викликає біль.

Навчитися техніки ефективної перев’язки ви зможете вивчивши матеріали розділу «Накладення пов’язок».

А поки що давайте ознайомимося з ранами, які не схожі, на ті, що розглядалися в цій темі. Отже «Колоті та укушені рани».

ВК